Полуденні мережі (1943)

Експериментальний і візуально гіпнотичний короткометражний фільм «Полуденні мережі» (1943) — це подорож у заплутаний світ підсвідомості, де побутові деталі – ключ, телефон, ніж – набувають символічної ваги. Головна героїня, зіграна Майєю Дерен, втрачає межу між реальністю й сном, переслідуючи загадкову постать у капюшоні з дзеркальним обличчям. Кінематографія із повторюваними мотивами й неочікуваними монтажними рішеннями створює відчуття запаморочливої спіралі, де час і простір розчиняються . Цей авангардний психодрама-фільм вражає своєю глибиною, не потребуючи слів, і залишається впливовим класиком кіномистецтва.